Уйгури почали вперше селитися біля Казахстану в 1860–80-х рр., після придушення уйгурського повстання у Китаї. У період відкритих кордонів між СРСР та КНР у 1960-х та 1970-х pp. прибули дві нові хвилі уйгурських переселенців, які розмістилися переважно в Алматинській області.

Уйгурська громада міста Алма-Ати (Казахстан) – найбільша міська громада уйгурів за межами Східного Туркестану (Сіньцзян-Уйгурський автономний район КНР). Чисельність уйгурів в Алма-Аті згідно з даними початку 2020 р. становила 103 830 людина, чи 5,42 % від кількості населення міста (див.

Уйгури (самоназв.: уйгур, абойці, кашгарці, таранчі) – народ у північному Китаї (близько 10 млн чол.). Живуть також у Казахстані (243 тис. чол, 1999), Киргизії (50), Узбекистані (20), Туреччині, Туркменії.

Згідно зі статистичними даними, сьогодні чисельність уйгурів у Казахстані становить 278 869 осіб. Більша частина живе біля Алматинської області (160 801 чол.) і м. Алмати (106 253 чол.).

Казахи – другий після уйгурів за чисельністю в КНР тюркомовний народ, який переважно живе в СУАР, але є казахи в провінції Цінхай і у великих китайських містах.

До цього числа входять 2 уйгурські гімназії, одна середня школа та 2 змішані школи Алмати.

Якщо у казахів частка європеоїдності становить близько 30%, то у уйгурів європеоїдність переважає і становить близько 60%. І з цієї причини уйгурки особливо гарні. Як відомо, у цигарок бувають чудові і густі брови.

Антропологічна характеристика уйгурського народу В антропологічній класифікації народів світу уйгури відносяться до Паміро-ферганській расі, яка входить у Велику європеоїдну расу. Також є представники індо-іранської та південносибірської раси.