Імпульсивна поведінка може викликати синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДВГ), а також біполярний розлад. Як правило, проблема розвивається за наявності генетичної схильності і на фоні факторів, що провокують.
Імпульсивні дії короткочасні. Після їх здійснення ці індивідууми поводяться так, ніби взагалі нічого не сталося. У ситуаціях фрустрації, критики, розчарування, незадоволеності, невдачі можуть грубити, нецензурно лаятись, вдаватися до насильницьких дій.
Ознаки імпульсивності – Схильність відповідати, не дослухавши питання, і діяти, не подумавши секунди. – Звичка прислухатися до чужих розмов і здатність втручатися в них без вагомого приводу. – Нетерплячість: наприклад, нездатність відстояти в черзі понад півгодини.
Імпульсивність — схильність діяти за першим спонуканням, під впливом миттєвих стимулів, емоцій, потягів, без обмірковування своїх вчинків, зважування альтернативних варіантів дій (що особливо мають на увазі відстрочену винагороду).
З психологічного погляду імпульсивна поведінка спочатку недоречна ні з погляду масштабу, ні з погляду потенційного ризику . У деяких випадках люди з меншою ймовірністю беруть до уваги потенційні наслідки і часто вдаються до саморуйнівної поведінки (наприклад, до ненажерливості або надмірного вживання алкоголю) як спосіб впоратися з ситуацією.
На відміну від імпульсивних потягів компульсії не реалізуються. Ці потяги усвідомлюються хворим як неправильні і тяжко їм переживаються, тим більше, що саме виникнення їх через свою незрозумілість часто породжує у хворого почуття страху 2 .
Імпульсивний розлад особистості Емоції такої людини мінливі, а нормальний настрій легко змінюється на інтенсивну дратівливість, гнів чи нервозність. Така людина має сильні спалахи гніву, особливо як реакція на критику.
Інакше називається агресивним, епілептоїдним, збудливим, експлозивним розладом особистості. Іноді лікарі розглядають його як два окремі розлади — імпульсивний та прикордонний розлад особистості.